Знову все з початку

От сижу я зараз в офісі і рядки в телефоні ганяю, сумно якось. І нічого не зробиш, точніше зробиш і якраз те що я маю зробити вводить мене в меланхолію. В деякому сенсі те що я зараз маю мене загалом і повністю не влаштовує, і по цій самій причині я повинна діяти. Це не в перше, і скоріш за все не в останне. В моєму житті наступає новий етап, сходинка, розділ. Але то нічого, в тих хто сидить дупою на стільці і просто терещиться в монітор нічого в житті не відбувається, бо люди дуже часто бояться йти на ризик, брґояться що стане ще гірше, завжди присутній якийсь страх.

Одного разу я так ризикнула, і знаєте що я була щаслива що зробила це. Нічого страшного в тому не було. Це я так заспокоюю себе. Треба боятися стояти на місці, боятися тупіти, боятися страху. Але це нікого чомусь не лякає.

Отже, зміни оточують нас скрізь, і всюди. Інколи обставини змінюються не взалежності від нашого бажання, просто так, так як стається. А часом, треба докласти зусиль щоб стати щасливим.

Якщо самонавіювання тебе не врятували від сумнівів, то почитай гороскоп.

Реклама

Синиця в руках чи журавель в небі…

Іноді зазирнувши в своє минули важко зрозуміти чи все було правильно зроблено. Чи якраз все що не діялось воно повинно було привести тебе до тієї миті в котрій знаходишся зараз. Все це звучить досить правдоподібно щоб повірити, але ж думка про те що я десь «повернула не туди» мене не полишає. Багато людей в тому числі і подій пов’язаних з ними знаходяться в мене за плечима, куди я без втоми продовжую оглядатися. Це для мене стало якогось роду тягарем. В моєму минулому не було нічого поганого. А якщо і було, я все давно забула. Навпаки, я була щаслива, як ніхто інший в цьому житті.

7 років стали для мене панічним числом. Не таким як усі тому що воно оточене з усіх сторін магаєю. Ця цифра має початок, точку відліку, має своє продовження, має кінець. Я не можу говорити що те життя яке я має зараз мене не влаштовує. Навпаки, зараз я маю можливості, сили, досвід. Чи це лише ілюзія того.

Починалось все як і у більшості. Декілька нових знайомств, які між собою нічого спільного не мають, але як не Крути всі ці нитки з часом склалися в один міцний клубочок. До якоїсь миті я напевно лише запитувала його, так міцно як тільки могла, а іншу половину часу розпочала його.

Так, з часом я втратила все що радила тоді, крім одного — мої спогади, їх ніхто і ніколи в мене не забере. Вони не зіткнуться, не загубляттся, навіть якщо я прожив у іще століття. Але мені шкода, що я не зберегла нічого з того що тоді мала.

Тепер я лише можу радіти що це все було, це є мій журавель. Котрий через 7 років подарував мені синиці в руках.

«Поклоніння ящірці» & Як нищити янголів

Діло було давно, але я ще все пам’ятаю як ніби то було учора. Як згадую всіх людей зі свого оточення і того дивно парубка чиє ім’я вже вискользає з моєї пам’яті. А хоча ні! Згадала! Його звали Федя, саме так його звала я. Ми не були товаришами, і чорт його знає як при яких умовах ми познайомились, але так то сталося. Сам він був не високого зросту, трохи патлатий і в цілому не погана людина. Приділила йому декілька хвилин свого письма по тій причині, що саме він порадив мені взяти до рук ту книгу яку не відпускаю до нині.

«Поклоніння ящірці» з перших рядків, як у найглибші прірву я пірнула божеволіючи від кожного слова. Кожне слово чіпляли мене як за живе. Любила кожен опис. Я не мала там не цікавих моментів бо все що належало до «ящірки» було для мене близьким.

Чому ж воно було для мене таким теплим і рідним? Я читала уявляючи себе головним героєм, не зважаючи на різницю статі, і все що було пережите Мишком пробігало по моїй шкірі ніби струм. Говорячи чесно, я вже давно вийшла з підліткового віку, але мені хотілось повернути його. Бо саме тоді я була навіть для себе самої загадкою, не те що світ довкола. Все що трапляється в тому віці є абсолютно новим, необізданним, нез’ясованим. І саме тому це Книга стала для мене маленьким вікном-порталом між роками коли я була малою і читала про таких самих дітей-підлітків і теперішнім часом, доречі тепер я дизайнер графік який цілісінький день просиджує спідницю в офісі.